Тік

Заховається стомлене сонце за чорнії гори
Вийде місяць і зорі розсипить з своєї комори
Засинають ліси і гаї, і виспівують десь солов'ї
Засинає натруджений день, сон прийде на поріг
У блаженному спокої тихо пливе надвечір'я
Вийшов місяць, і ніч ступа на подвір'я
Поміж зустрічами й розлуками
Ти вже тішишся онуками
І так само чомусь по-дитячому віриш у сни
Пробач мені комусь присвячені пісні
Я їх співаю знову й знову
Пробач мені, що я прихожу лиш у сні
А ти співаєш тиху колискову