Тік Ще Так Далеко До Весни

Сама не подумала, нащо –
Пішла і забувши про літо.
Не вернешся більше нізащо.
Повернеш назад усі квіти...
Літала, не думала в безвісті –
Чекала повернення раю.
Сумними думками тверезості.
П’яніла від чорного чаю.

Ще так далеко до зими і до морозів.
Навіщо спомини сумні, навіщо сльози.
Ще так далеко до весни, або до літа.
І може хтось, але не я...
Подарить квіти.

Жодної битви не виграла –
Кохання з війною зрівнявши.
А ти сама себе із дому вигнала.
У душу нічого не взявши.
Такого чудового літа,
Давно вже у мене не було.
Цілий світ хотів тобі подарити,
А ти його просто не чула.